Наприкінці травня у Ходорові відбувся концерт-посвята корифею хорового мистецтва Галичини - диригенту народної хорової капели «Мрія», регенту хору храму святих рівноапостольних Володимира та Ольги Івану Йосиповичу Вороні. На духовну зустріч із своїм дорогим вчителем і наставником приїхали його земляки - ансамбль «Надвечір»я», учасники свого часу навчались хорового співу в І.Й.Ворони.
Пропонуємо увазі читачів розповідь незмінної ведучої бортниківського колективу, найстараннішої учениці маестро - І.Баторик про свого геніального наставника - його прекрасну юність, зрілість, першу чисту і вірну любов, першу заспівану пісню.
Ми, бортниківчани, мали велике щастя зустрічатися, навіть більше – працювати з визначним диригентом Галичини Іваном Йосиповичем Вороною, який вписав золоту сторінку у культурно-мистец
Майже впевнені, що він і зараз серед нас. Його душа витає поруч з нами - у запаху квітучого саду, який так любив і плекав, у хорових колективах, яким віддав понад 60 років свого творчого життя. Осмислене життя І.Ворони починалося на сцені і, зрештою, там і завершилося.
У далекому 1949р. молодий, стрункий, високочолий красень з села Молодинче прийшов працювати у нашу Бортниківську школу вчителем української мови і літератури. Його цікавило і манило все…, та найбільше його душу полонила музика. Першим наставником І.Ворони, практичним вчителем диригування був регент Є.Баковський. Він провадив і церковний, і сільський хори. Проте у ті часи потрібно було вибирати: або клуб, або церква. Є.Баковський вибрав регентство, а сільський хор залишив на Івана Йосиповича. На одному з концертів, коли Є.Баковському вже не дозволили диригувати сільським хором (він змушений був стояти за лаштунками), І.Ворона вперше стояв перед хором. Це було його перше бойове хрещення, яке успішно пройшов.
Паралельно І.Ворона організовував мішаний хор у місцевій школі. На всіх олімпіадах, конкурсах він посідали перші місця. За досягнуті успіхи колектив у 1959р. був нагороджений поїздкою у Київ. Це було дуже значно і велично: шестиголосний хор юнаків і дівчат виконував складні хорові твори таких відомих композиторів як Кос-Анатольський
Надзвичайно великих успіхів досягнув і наш сільський хор під керівництвом І.Ворони. Не проходив жоден концерт у районі чи області без участі бортниківського хору. Пригадується участь колективу у щорічних обласних звітах. У 1982р. хор був запрошений на Львівське телебачення, 1985 році - відкривав фестиваль «Прощання з зимою», який проводився на ВДНГ у Києві.
Іван Йосипович співпрацював з керівництвом тодішнього колгоспу та сільської ради, які підтримували, одягали, допомагали хористам. Не було мабуть вихідних, крім посту, щоб хор І.Ворони не виступав з концертами у всіх навколишніх селах. Як вмілий керівник, зумів згуртувати людей навколо себе, знав про біди і труднощі кожного учасника. Його оптимізм заставляв забувати всі прикрощі і повністю занурюватись у прекрасні мелодії.
Добра, чуйна душа Івана Йосиповича була дуже ранима, особливо коли торкалася спогадів, пов’язаних з минулим родини, села чи країни у цілому. Майже кожна сім'я пережила свої страхіття. На кожному концерті звучали пісні про наших героїв. Іван Йосипович казав: «Не маємо жодного права забувати про тих, хто не вернувся з поля бою до родин, сім'ї, коханих».
Сьогодні колесо історії знову повертає нас до жахіття війни. Пісня «Земля важка», яку навчив нас І.Ворона, як ніколи, тривожить наші серця, бо страшно, коли вогнем палає рідна земля, коли плаче страждальна мати, коли додому привозять труни, коли сини каліками падають матері на коліна.
Душа Івана Йосиповича була завжди спрагла до краси природи. Він вмів бачити і відчувати найменший подих вітерця, переспіви жайворонків у полі, вмів слухати мелодію чистого джерельця. Він чув, як стогне дубовий ліс, як мелодійно тече вода. Все це передав нам - своїм учням. Ми стараємося нести його пісню, його добре слово в люди.
Немає коментарів:
Дописати коментар