"Ходорівщина" - газета Ходорівської міської ради Львівської області.
Засновник - Ходорівська міська рада.
Редактор - Марія Краївська.
Редколегія : О. Баторик, С.Ленишин, Б.Бирич, В.Олеськів.
Адреса редакції - м. Ходорів. вул.Грушевського, 38.
Інтелігенція в Україні на початку 20 сторіччя, я і в цілому світі відігравала вирішальну роль у створенні світосприйняття у сучасної молоді. Проте, розвиток українського культурологічного середовища відрізнявся від спорідненого загальносвітового. На нього значним чином мали вплив імперіалістичні амбіції австро-угорської а потім і радянської систем. Так, в такому напів-підпільному русі вдавалось виховати і створити велику плеяду творчих людей, які і по сьогоднішній день не затьмарені сучасниками, а це видатні Ходорівчани: Теодозій Парипа, Стефанія Дунців, Стефанія Микитин, Шуварський Семен, та багато-багато інших, чиї імена не відмічені тут, але вписані в нетлінну книгу історії МІСТА НАД СТАВОМ. Саме про Семена Шуварського далі йтиме мова. 1928 - 1930 роки він керував драматичним гуртком при Народному домі, разом з братом Юрієм розробляли та створювали декорації вистав:„Вифлиємська ніч", „Кума Марта", „Циганка Аза", „Трійка гультяїв" тощо. Краєзнавці пам'ятають Семена Шуварського, ще й як чудового художника, який займався розписом церква Святих Косми і Дам’яна, що була зведена 1922 р. за розпорядженням Митрополита Андрея (Шептицького). Але повернемось від справ "небесних", до справ земельних. З 1900 року, Семен Шуварський проживав у Ходорові в будинку батька Миколи, що знаходився на вулиці Львівській, 29. Після смерті батька Миколи Шуварського, а згодом і сина Семена, до 1994 року, часу своєї смерті, там проживала його дружна Стефанія. І з цього часу починається саме цікаве.....Земельна ділянка, якимось чином пройшовши безліч різноманітних бюрократичних процедур опиняється не у власності прямих нащадків Семена та Стефанії, а у власності такої собі Казимирів Оксани Василівни, котра вирішує самовільно знести старий будинок, та встановити сучасне "диво" архітектурної думки - особняк для своєї доньки. От і все! Нова "еліта" вправно підминає під себе усе, що можна відхопити...Правдами - не правдами добиваючись свого! Така тенденція прослідковується не тільки в земельно-майновому питанні, а й у інших галузях суспільно-політичного життя. Новориші з неповними освітами, що з великим зусиллям здатні вписати власне прізвище в майнові сертифікати, проте з хапкістю і агресією натренованих церберів творять сучасну "еліту". Для них тут сприятливе середовище, вони майбутнє нашої держави, а яке це майбутнє, читач може сам робити висновки.
Інтелігенція в Україні на початку 20 сторіччя, я і в цілому світі відігравала вирішальну роль у створенні світосприйняття у сучасної молоді. Проте, розвиток українського культурологічного середовища відрізнявся від спорідненого загальносвітового. На нього значним чином мали вплив імперіалістичні амбіції австро-угорської а потім і радянської систем. Так, в такому напів-підпільному русі вдавалось виховати і створити велику плеяду творчих людей, які і по сьогоднішній день не затьмарені сучасниками, а це видатні Ходорівчани: Теодозій Парипа, Стефанія Дунців, Стефанія Микитин, Шуварський Семен, та багато-багато інших, чиї імена не відмічені тут, але вписані в нетлінну книгу історії МІСТА НАД СТАВОМ. Саме про Семена Шуварського далі йтиме мова. 1928 - 1930 роки він керував драматичним гуртком при Народному домі, разом з братом Юрієм розробляли та створювали декорації вистав:„Вифлиємська ніч", „Кума Марта", „Циганка Аза", „Трійка гультяїв" тощо. Краєзнавці пам'ятають Семена Шуварського, ще й як чудового художника, який займався розписом церква Святих Косми і Дам’яна, що була зведена 1922 р. за розпорядженням Митрополита Андрея (Шептицького).
ВідповістиВидалитиАле повернемось від справ "небесних", до справ земельних. З 1900 року, Семен Шуварський проживав у Ходорові в будинку батька Миколи, що знаходився на вулиці Львівській, 29. Після смерті батька Миколи Шуварського, а згодом і сина Семена, до 1994 року, часу своєї смерті, там проживала його дружна Стефанія. І з цього часу починається саме цікаве.....Земельна ділянка, якимось чином пройшовши безліч різноманітних бюрократичних процедур опиняється не у власності прямих нащадків Семена та Стефанії, а у власності такої собі Казимирів Оксани Василівни, котра вирішує самовільно знести старий будинок, та встановити сучасне "диво" архітектурної думки - особняк для своєї доньки. От і все! Нова "еліта" вправно підминає під себе усе, що можна відхопити...Правдами - не правдами добиваючись свого! Така тенденція прослідковується не тільки в земельно-майновому питанні, а й у інших галузях суспільно-політичного життя. Новориші з неповними освітами, що з великим зусиллям здатні вписати власне прізвище в майнові сертифікати, проте з хапкістю і агресією натренованих церберів творять сучасну "еліту". Для них тут сприятливе середовище, вони майбутнє нашої держави, а яке це майбутнє, читач може сам робити висновки.