Народний часопис "Ходорівщина"

Народний часопис «Ходорівщина»,

вип.21 (386) від 21.11.2017р.

Рішення виконавчого комітету

26   жовтня відбулося засідання виконавчого комітету Ходорівської об’єднаної громади, на якому розглядались звернення громадян, установ, організацій і були прийняті рішення:

* Присвоїти адресу:

- житловим будинкам: будинок №29, вул. Поповича, м.Ходорів (Цукорник Р.Є.); будинок №14, вул. Шевченка, с.Черемхів (Петрів П.Б.); будинок №14, вул. Грушевського, с.Загірочко (Грициляк Л.М.); будинок №9«а», вул. Садова, с.Дуліби (Горін В.А.); будинок №46, вул. Зелена, с.Отиневичі (Беца Ю.Т.);

- будівлі гаражу - гараж №27«а», вул. Волошина,30, м. Ходорів (Грабницька І.Г.);

- земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - присадибна земельна ділянка вул. Б.Хмельницького №15«а», с.Піддністряни (Сеньків О.Р.).

· Встановити користування на рівних правах земельною ділянкою на вул. Грушевського,55-57, що є комунальною власністю Ходорівської міської ради, для спільного заїзду до будинків: №59«г» (Старикова Н.З), №55 (Турко С.І, Тимків М.Г), №57«б» (ТЦ «Рукавичка» ТзОВ ТВК «Львівхолод») та №57 (Аптека ПП Павлишин І.С.).

· Дати дозвіл на узаконення самочинних прибудов до будівель, будинків і господарських споруд на: вул. Стрийській,74/2 в м.Ходорові (Репіна М.О.); вул. Вінницького,6 в м.Ходорові (Милянович Г.П.); вул. Гончара,7 в м. Ходорові (Король Т.Я.).

· Дозволити провести капітальний ремонт господарської будівлі в межах існуючого фундаменту (без зміни зовнішніх розмірів) на вул. Шевченка,56«а» в м. Ходорові (Калинець Н.С.).

· Зарахувати гр.Музику Л.І. та Музику В.І. (позбавлених батьківського піклування) на квартирний облік позачергового забезпечення житлом при Ходорівській міській раді.

· Дозволити відкрити окремий номер для встановлення приладів обліку спожитого газу, використаної електроенергії та інших комунальних послуг будівлі літньої кухні та присвоїти їй адресу – будинок №5«а», вул. Полуботка, м.Ходорів (Лесів Р.І.).

· Передати у власність квартиронаймачам квартиру державного житлового фонду №1 на вул. Нова,4, с.Жирова (Сомик Н.М.).

· Внести зміни в штатний розклад відділу освіти, молоді і спорту виконавчого комітету Ходорівської міської ради.

А.Батирняк, заступник міського голови

Обмін досвідом

8 листопада ходорівчани ділилися досвідом з представниками об’єднаних громад Закарпаття (Перечинської міської ОТГ, створеної 30 квітня 2017р.) і Львівщини (Волицької, Підберізцівської, Солонківської, Воютицької сільських ОТГ, Щирецької, Славської селищних ОТГ, Рудківської, Великомостівської міських ОТГ, створених 29 жовтня 2017р.).

Міський голова Ходорівської ОТГ О.Коцовський мав тривалу розмову з гостями, що приїхали переймати досвід господарювання в умовах децентралізації. Згодом вони мали нагоду поспілкуватись із профільними заступниками - О.Мельник, Я.Костуром, начальниками відділів фінансів та земельних ресурсів - І.Глушко та О.Лаб»як й отримати докладні відповіді на всі запитання. Оскільки відвідувачі представляли громади, що об’єдналися у 2017 році, зрозуміло, що їх цікавило все: структура і чисельність апарату об’єднаної громади, формування бюджету, розвиток освіти, культури, медицини, діяльність ЦНАПу тощо.

Заступник з інвестиційної діяльності Я.Костур охарактеризував створену 27 березня 2016 року Ходорівську ОТГ, яка до 1 січня 2017 року працювала за 12 бюджетами. «Вибори старост у громаді не проводились - повноваження виконуючих обов’язки старости поклали на колишніх сільських голів, обов’язки діловодів і військових обліковців виконують колишні секретарі сільських рад. Всі заяви з територій розглядаються тільки після погодження з старостами. Виконавчий комітет Ходорівської міської ради зареєстрований як окрема юридична особа.

Державну субвенцію на розвиток інфраструктури громади після обговорення з громадськістю спрямували на закупівлю спецтехніки для комунальних служб й оснащення Ходорівської лікарні сучасною апаратурою. Освітню субвенцію використали на придбання інтерактивних дощок, лінгафонного кабінету, газових коректорів, енергозберігаючих ламп, одного з трьох придбаних у цьому році «Школяриків».

У 2017 році у Ходорівській ОТГ реалізували 9 мікропроектів на суму 2,4 млн.грн (в основному – у сільських освітніх установах). Шляхом співфінансування Ходорівської міської ради і субвенції обласної ради у житловому масиві «Троянда» завершується будівництво спортивного майданчика із наливним покриттям. Перелік послуг ЦНАПу постійно збільшується. Щотижня, у приміщенні ЦНАПу, проводять прийом працівники пенсійного фонду і відділу соцзахисту».

Начальник відділу фінансів, обліку, звітності, контролю І.Глушко наголосила, що бюджет Ходорівської ОТГ щомісяця перевиконується в середньому на 110%. Це свідчить про правильність проведених розрахунків при плануванні дохідної і видаткової частин бюджету об’єднаної громади завдяки ґрунтовному вивченню потреб кожної території і галузі. Кошти від перевиконання (враховуючи пропозиції старост, керівників профільних відділів) спрямовують на медицину, культуру, освіту, комунальне господарство, благоустрій,  ремонт доріг, виплати матеріальної допомоги жителям громади та ін..

Заступник з гуманітарних питань О.Мельник наголосила, що однією з причин об’єднання стало бажання людей покращити якість медичних послуг, які у громаді надають Ходорівська міська лікарня, Бортниківська, Вибранівська, Дев»ятниківська амбулаторії і 24 ФАПи. Медицина, за словами О.Мельник, – соціальна складова, у яку громада вклала найбільше коштів. У реорганізованій лікарні працює 65 лікарів (в т.ч. – 17 сімейних), 150 медсестер і 50 молодших медичних сестер. На думку заступника міського голови, працівники ФАПів мають жити у селі, щоб у разі потреби надати невідкладну медичну допомогу - у Ходорівській ОТГ лише троє працівників ФАПів доїжджають до місця праці.

«На черзі - реорганізація мережі Ходорівської публічної бібліотеки, що налічує 27 бібліотек-філій, при цьому жодна бібліотека не закриється, - запевнила О.Мельник. Освітню сферу громади незабаром також чекають зміни, оскільки у 25 школах навчаються лише 2400 учнів (половина з них здобуває знання у трьох міських школах). Нещодавно було прийнято рішення про створення опорної школи, перед тим – про пониження ступеня чотирьох сільських шкіл. Одночасно, у селах відкрили філії Школа мистецтв, ДЮСШ, ЦДЮТ. Народні доми – один з найголовніших центрів акумулювання культури, тому не може йти мова про їх закриття».

О.Мельник запевнила, що налагодженню ефективної співпраці влади з громадськістю, врахуванню громадської думки при прийнятті й реалізації управлінських рішень сприяють три громадські координаційні ради, створені при Ходорівській міській раді.

Сповнені вражень від здобутків Ходорівської ОТГ протягом року господарювання після об’єднання й усвідомлення масштабу поставлених перед ними завдань гості висловлювали слова щирої подяки посадовим особам Ходорівської міської ради за відверте спілкування.

М.Краївська

 

 

 

Змінимо країну разом!

           З 17 до 28 жовтня 2017 року вчитель української мови та літератури ЗОШІ-ІІІ ст. №2 міста Ходорова Світлана Іванівна Кухарська разом з 50 педагогами Львівщини брала участь у проекті "Змінимо Україну разом!» У рамках проекту відбулися цікаві зустрічі, екскурсії, майстер-класи, велася спільна методична робота у навчальних закладах Луганщини.

17 жовтня 2017 року, вівторок. Незнайомі, але рідні обличчя, щирі посмішки, сяючі очі. Відчувається тривога від надмірної уваги журналістів та невідомості. Що ж відбувається? Делегація вчителів Львівської області у рамках реалізації проекту «Змінимо країну разом» вирушає у Луганську область.

Не один раз мене запитували: «Страшно було їхати туди? Як ти наважилась?». Звичайно, було не по собі, адже прекрасно знала, що там поруч справжня війна. Мені, вчителеві української мови та літератури, дуже хотілося зрозуміти, чому жителі Луганщини не хочуть розмовляти рідною мовою? Відверто скажу - було всього достатньо. Не раз ловили на собі злісні погляди, бо спілкувалися тільки українською, тоді як наші колеги з Луганщини з нами говорили українською, між собою - російською.

Разом з двома колегами з Львівщини гостювала у дуже красивому, чистому, доглянутому місті Рубіжне, недаремно за нього загинули наші молоді хлопці з Волині. Ми відвідали чимало шкіл, садочків з прекрасними спортзалами, чудовими українськими куточками, музеями. На жаль, з десяти шкіл Рубіжного тільки дві - українські. Правда, у школах почали відкривати українські класи. Хоч дітей у них небагато, але надіємося, що здоровий глузд переможе, українська мова там зазвучить повсюдно.

Кульмінацією перебування на Луганщині були відвідини Станиці Луганської. Саме там проходить лінія розмежування, від якої на відстані 800 м знаходяться бойовики. Щоб потрапити туди, довелося у супроводі поліції проминути 7 блокпостів. Зустріли нас хлібом-сіллю, звучали щирі слова побажань, пісні, та ми хотіли побачити реальну картину, адже розуміли, що зовсім поруч ведуться бойові дії. Ми зустрілися з нашими хлопцями. Воїн-козак (з оселедцем на голові) з Івано-Франківська розповів про військові будні, адже пережив чимало за 2,5 роки служби, відколи залишив рідний дім, дружину, четверо дітей і пішов воювати. Побачили ми там і піч, що залишилась від розбитої хати, і зруйновану школу, у яку вцілив ворожий снаряд. Найбільш гнітюче враження справив пропускний пункт, через який нескінченним потоком прямують люди. На території України вони отримують пенсії, купують продукти і з важким сумками повертаються н

а територію, підконтрольну бойовикам. Сумно, боляче дивитися на все це.

Поряд з пропускним пунктом стоять автівки ОБСЄ. Наглядачі з Польщі, Словенії розповідають, що звикли до своєї місії. Нам дивно це чути, особливо, коли бачиш руїни, нескінченні потоки перестрашених людей – все як у жахливому сні. Тішило одне – наступного дня вирушаємо до Львова. Зізнаюсь, додому дуже хотілося, хоч ці 10 днів пролетіли дуже швидко. У Ходорові на мене чекав сюрприз – зустріч з Оксаною Сластовою, вчителем з міста Старобільськ Луганської області. Ми обмінялися враженнями від побаченого.

Чи поїду на наступного року на Луганщину? Важко відповісти. Перш за все дуже надіюся, що ця страшна війна закінчиться, і ми зможемо краще розуміти один одного, зустрівшись у більш спокійній обстановці. Поїхати туди, певна, може кожен – треба тільки захотіти. Тож, щасливої дороги і миру нам всім.

              С.Кухарська

Ходорівський «Вихиляс» - дипломант Всеукраїнського фестивалю

2-5 листопада у у приміщенні Львівського міського Палацу культури ід. Г.Хоткевича проходив Всеукраїнський ідбірко вий тур 18 дитячо-юнацького фестивалю мистецтв «Сурми звитяги». Цей захід патріотичного спрямування охоплює героїчний шлях боротьби українського народу за волю від козацьких часів до сьогодення.

Протягом конкурсних днів у фестивалі взяли участь майже 12 тисяч учасників – кращі хореографічні колективи, юні співаки, актори та поети з різних регіонів України. На великій сцені були представлені 172, на малій – 58 конкурсних номерів. На конкурс було подано 456 художніх робіт, 80 творів у номінації «Авторська проза та поезія» і 300 відео у номінації «Художнє читання».

Окрім Львівщини, у фестивалі взяли участь конкурсанти із Вінницької, Тернопільської, Закарпатської, Волинської, Полтавської, Житомирської, Чернігівської, Кіровоградської, Івано-Франківської, Хмельницької, Чернівецької, Рівненської та Донецької областей. Талановита молодь виносила на суд глядача свої переживання щодо останніх подій, пережитих особисто багатьма учасниками творчих колективів.

Ходорівську ОТГ представляв гурток народного танцю «Вихиляс» КПНЗ «Ходорівський центр дитячої та юнацької творчості» (кер. В.Луців). Хореографічна композиція «Вишивальниці» (постановка П.Вірського, хореографія В.Луціва) у виконанні ходорівських танцюристів здобула високу оцінку журі – третє місце у номінації «Народна хореографія».

Гурток працює всього п’ять місяців. За цей час колектив був учасником багатьох концертів, зокрема – з нагоди свят Івана Купала, Державного Прапора, Незалежності (с.Бортники), Дня громади. Ми пишаємося досягненнями наших талановитих вихованців, які гідно представили Ходорівську громаду на Всеукраїнському фестивалі мистецтв «Сурми звитяги».

Можна сміливо сказати, що цьогорічний дитячо-юнацький фестиваль «Сурми звитяги» виконав своє завдання з популяризації й осучаснення української патріотичної творчості (пісні, поезії, танцю, малюнку) у молодіжному середовищі.

С.Ленишин,

директор Ходорівського ЦДЮТ

Школа мистецтв – у контексті Ходорівської ОТГ

Ходорівська дитяча школа мистецтв – творчий навчальний заклад з 45-річною історією, великим потужним викладацьким колективом, який надає дітям першу ланку мистецької освіти, і має дві основні складові – музичне навчання та виховання дітей. Основна мета школи – зробити музичну освіту доступною для всіх дітей.

Цього навчального року був збільшений контингент учнів Школи мистецтв до 415 дітей. Відрадним є той факт, що завдяки сприянню голови Ходорівської ОТГ О.Коцовського музична освіта стала більш доступною для дітей з сільської території. Цього року були відкриті філії Ходорівської ДМШ у селах нашої громади: Бортники – хореографія, фортепіано, Кам’яне, Піддністряни – бандура, Чорний Острів – хореографія.

Дирекція та педагогічний колектив Ходорівської ДШМ висловлює щиру подяку голові Ходорівської ОТГ О.Коцовському, заступнику з питань освіти, культури та медицини О.Мельник за придбані музичні інструменти, які поповнили нашу матеріально-технічну базу. Велика вдячність керівнику відділу культури, туризму та охорони культурної спадщини Х.Кісіль за сприяння у виділенні транспорту для участі учнів нашої школи в обласних фестивалях та конкурсах.

Дирекція та колектив Ходорівської ДШМ

Художник Б.Готь – наш земляк

Нещодавно у Ходорівській міській бібліотеці для дітей відбувся мистецький вернісаж «Талановитий художник Б.Готь – наш земляк», на якому були присутні О.Дудин, В.Турчин, гуртківці студії живопису «Мальва» Ходорівського ЦДЮТ. Учасники заходу мали змогу переглянути виставку робіт художника.

Присутні із захопленням слухали розповідь бібліотекаря Л.Магац про життєвий та творчий шлях нашого земляка, який народився у 1939 році у Ходорові: «Його дитинство проходило у важкі повоєнні роки. Батько пропав безвісті. Вихованням хлопця займалася мама. У сім»ї панувала бідність. Майбутній митець навчався у Ходорівській школі №1, багато читав про мистецтво, мріяв стати художником. За сприяння художника З.Флінти у 1969 році вступив у Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Студентське життя Б.Готя було особливим – виклики у КДБ через дружбу з братами Горинями, для яких, як і для нього, Україна була сенсом життя. Він страждав, але страждання лише загострювали його талант. Після закінчення інституту працював головним художником комбінату в Івано-Франківську, викладачем у художньому училищі. Помер у 2005р, похований в Івано-Франківську». Л.Магац наголосила, що життя художника не закінчується смертю, воно продовжується у його картинах. Роботи Б.Готя, яскравого представника українського романтизму, що був характерний для художників-шестидесятників, зберігаються в Івано-Франківську, приватних колекціях на Львівщині.

В.Турчин поділився своїми спогадами про товариша-митця, роботи якого не мали назв. Виконані на полотні чи картоні численні міські пейзажі у різні пори року, сільські краєвиди, твори сакральної тематики, абстрактний живопис, портрети (серед них вирізняються Дон-Кіхота, Бетховена) Б.Готь міг продати за безцінь, а найчастіше дарував чи давав на, так зване, «довічне збереження».

О.Дудин згадував роки дружби з Б.Готем, який був небагатослівним, глибокодушним та працьовитим, не вмів кривити душею. У своїй творчості на два головних питання для художника: «Що?» і «Як?», - відповідав:»Україну»,»Серцем».

Керівник студії живопису «Мальва» М.Походжай розповіла про суть образотворчого мистецтва на прикладі притчі «Що таке натхнення?». Вихованці студії читали вислови відомих людей про мистецтво, аналізували твори художника. Поезію «Світ мистецтва» декламувала Х.Мориконь (гурток «Джерельце», кер.С.Ленишин).

Сподіваємося, що творчість нашого земляка Б.Готя дійде до шанувальників мистецтва і чистим незамуленим джерелом увіллється в українське образотворче мистецтво.

С .Ленишин

До дня української писемності та мови

Спадщина тисячоліть: українська мова

Цьогоріч у видавництві «Богдан» (Тернопіль) вийшла книжка Олекси Різникова «Спадщина тисячоліть: українська мова». Це друге доповнене і перероблене видання. На Книжковому форумі, який проходив 15-17 вересня у Львові, ця книжка здобула перше місце з розпродажу. О.Різників нагороджений орденом ім.В.Чорновола.

Автор запитує: «Чим вона багатша за інші?», - і відповідає своїм мовознавчим дослідженням, порівнюючи рідну мову у системі фонетики, морфології, синтаксису з англійською, романськими, балтійськими мовами.

Працюючи над створенням книги, О.Різників використав 87 наукових джерел, зокрема: С.Караванського «Практичний словник синонімів української мови» та В.Шатуха «Порівняльний аналіз формантного складу українських та англійських голосних фонем». За словами автора, це «унікальна книжка…У першому одеському виданні (2001), у двох харківських перевиданнях (2002) було 17 багатинок, зараз я додав ще 13. Певен, що їх є більше. Шукаймо ще».

Мовознавець постійно звертається до молоді з проханням вживати форми дієслів у 1-ій особі множини наказового способу, наприклад: читаймо, говорімо, молімося, перемагаймо. Він порівнює такі фрази: захистимо нашу мову – захистімо нашу мову! Друга фраза звучить експресивно.

У 4 розділі «Молімося Синові Божому» автор акцентує на закінченнях іменників – істот 2 відміни у давальному відмінку: батькові, синові, братові, а не батьку, сину, брату. Ця форма бере початок ще з індоєвропейських часів. «Кінцівка –ові (-ови), -еві (-еви) заслуговує емоцій, бурі почуттів, пієтету, просто побожного до себе ставлення. А ми часто не знаємо, що це гордість нашої мови», - наголошує автор.

О.Різників у 6 розділі «Рука-руці, Чорновіл – Чорновола» з наукового погляду пояснює правила відкритого й закритого складів: сік-соку, віл-вола. Отже, у прізвищах чоловічого роду, які мають нульове закінчення, на зразок Олійників, Різників, Петрів, у родовому відмінку відбувається чергування звуків: Олійникова, Різникова, Петрова.

Загалом, книжка дуже цікава і повчальна. Варто пам’ятати слова автора: «Моя порада тобі: читай, вивчай ці багатинки з олівцем у руках, запам’ятовуй, пропагуй. І люби їх, бо вони збережені і донесені тобі твоїми предками».

Я.Дилин

Гортаючи календар

Висить, нудьгує ґудзик-спокійно всім живеться

16 листопада – звичайний осінній день… Холодне сіре небо, дерева вже поскидали яскраві шати - природа готується до приходу зими,… але сьогодні хочеться розповісти не про те....16 листопада – Всесвітній день ґудзиків. Подумаєте: «Якась нісенітниця, ото вже понавидумували». Давайте більше дізнаємося про цікаве свято ґудзика, або як його ще називають у народі «молодий грибок», «корольок», «кнопка».

Оригінальне свято, про яке неодмінно здогадуються, а може навіть знають професійні кравці та їх уважні клієнти - «Всесвітній День ґудзиків», відзначається щорічно з 1938 року. Воно було засновано американською організацією National Button Society.

Найдавніші ґудзики або предмети, схожі на сучасні ґудзики, використовувалися виключно як прикраси. Завдяки старанню майстерних умільців, у світовій практиці такий виріб, як ґудзик давно став предметом колекціонування, а деякі унікальні екземпляри - навіть музейними експонатами. Колекціонують такі аксесуари для одягу філобутоністи. Досить великі зібрання ґудзиків найрізноманітніших зразків є у музеях Швеції, США, Польщі та Чехії. Одна з найбільших приватних колекцій, вважають, належить американцю Стівенсу з містечка Бішопвіль (штат Південна Кароліна). Свою колекцію він почав збирати з 1983 року. За іншими даними, найзначнішу колекцію ґудзиків у світі (близько 100 тисяч примірників) зібрали в американському місті Нью-Джерсі.

Гудзикам приписують певні магічні властивості. Знайти ґудзик (особливо з чотирма дірочками) – хороша прикмета: потрібно чекати хороших новин або приємних подій. Втрачений гудзик – попередження: потрібно уважніше ставитися до того, що відбувається навколо, щоб інші люди й обставини не змогли зашкодити.

Гудзики не можна пришивати, не знявши з себе одяг (власне, як і не можна нічого шити на собі або на комусь іншому), щоб розум і здібності або пам’ять не зашити. Згідно з повір’ям, якщо жінка пришиє чоловікові ґудзик, то вона може «пришити» його до себе.

Існують й інші способи пришивання «магічних» ґудзичків. Наприклад, для поліпшення здоров’я рекомендується пришивати ґудзик хрестиком, а для досягнення гармонії з навколишнім світом – квадратом. Якщо нагряне творча криза, то в якості амулета краще вибрати ґудзик фіолетового або бузкового кольору і пришити його так, щоб нитки утворили букву «І». Тим же, хто хоче поліпшити свій фінансовий добробут й успішність, рекомендується взяти ґудзики жовтого або зеленого кольору і пришити так, щоб з ниток вийшла англійська літера «Z». Такі ґудзикові прикмети та повір’я, а вірити в них чи не вірити – вирішувати тільки вам!

Незважаючи на цікаву «ґудзикову» історію, сьогодні вони - маленькі чи великі, яскраві чи прозорі, служать для нас незамінним яскравим елементом одягу.

Р.Урус

Відійшов у засвіти поет-патріот…

7 листопада на 87 році життя перестало битися серце поета, громадського діяча нашого земляка - Остапа Петровича Лижника. Народився самобутній поет на Різдво Господнє 7 січня1931 року в селі Загірочко на Ходорівщині. Закінчив Львівську середню школу імені Івана Франка. Тривалий час жив і працював у Львові, згодом поселився у рідному селі. Де б не знаходився Остап Петрович, куди б не кидала його доля, ніколи не забував рідний край - скрізь відчував кровний зв’язок з Вітчизною та своїм народом.

Любов до рідного краю почерпнув із материнським молоком. У 1944 році за зв’язки з ОУН був заарештований його батько Петро Лижник і висланий у Сибір.

Поет-самородок почав писати з юних літ. У його творчому доробку збірки «Розірвані кайдани» (1998), «Воля з нами» (2001), «Вибране на тлі епохи» (2004), «Україно моя, відродись!» (2004), «Дух нашої нації: Вірші» (2006).

У своїх творах поет прагнув осмислити складний і героїчний шлях українського народу до волі і незалежності, створення соборної держави. Патріотичні поезії Остапа Лижника – це суть його життя, творчого натхнення. Написані щирим серцем і душею, з мріями про велике майбутнє України вірші нашого земляка, яким властивий бунтарський дух, і сьогодні хвилюють серця шанувальників його творчості.

Остап Петрович Лижник радо зустрічався з молоддю, був активним учасником всіх громадсько-політичних заходів у рідному краю, боляче переживав події Майдану, розстріл Небесної Сотні, агресію Росії.

Пам'ять про полум’яного поета-патріота назавжди залишиться у серцях його рідних, земляків, шанувальників творчості.

Депутатський корпус, виконавчий комітет, міський голова Ходорівської об’єднаної територіальної громади О.Коцовський висловлюють щирі співчуття рідним і близьким Остапа Петровича Лижника.

У світі спорту

Переможний політ «Сокола»

У першості Ходорівщини з футболу у першій за рангом лізі взяли участь 12 колективів. Однак, до фінішу дісталися лише одинадцять з них (через вплив різного роду обставин задовго до закінчення змагання з дистанції зійшла об’єднана команда сіл Жирова-Піддністряни).

Невдалим виявився цей сезон для минулорічного переможця першості Ходорівщини ФК «Вовчатичі»: команда далеко загубилася у середині турнірної таблиці, що пов’язано із зміною керівництвом вектора на омолодження колективу.

Напруженою видалося суперництво за збереження перепустки у вищому дивізіоні на наступний сезон між колективами сіл Грусятичі, Городищинське та Чорний Острів. У підсумку, найгірші турнірні показники виявилися у грусятицького «Колоса» - колективу, який переживає різку зміну поколінь, пропустивши найбільшу кількість м’ячів - 111.

Не вплинули на підсумкові результати виступів об’єднання колись сильних команд з хорошими традиціями смт. Нові Стрілища та с. Старі Стрілища – колектив, який цьогоріч отримав нову назву «Прикарпаття-Промінь», здивував нестабільністю своїх виступів, прописавшись серед середняків турніру.

Вдалим було повернення до когорти найсильніших після кількарічної перерви у виступах цьогорічного володаря кубка «Весняний пролісок» - команди «Рода» (Рудківці), яка посіла в підсумку високе, як для дебютанта, сьоме місце, випередивши багаторічних старожилів ліги.

 Цікавою і безкомпромісною була боротьба за призові місця між п’ятьма футбольними колективами сіл Городище, Кам’яне, об’єднаної команди Загірочко-Добрівляни, Бортники і Дуліби.

За три тури до закінчення першості через незаплановані втрати очок з командами із середини турнірної таблиці вибули з боротьби за бронзовий комплект нагород команди «Королівське» (Городище) та «Дністер» (Кам’яне), уступивши таким чином заочний спір «Козаку» (Загірочко-Добрівляни).

Цікаво тривало суперництво за звання чемпіона між командами Дуліб, Бортник та Загірочка-Добрівлян. Останні, поступившись в очних протистояннях згаданим вище конкурентам, втратили можливість поборотись за медалі переможця. Внаслідок чого, на фінішну пряму прийшли два колективи - «Сокіл» (Дуліби) і «Зоря» (Бортники) з однаковою кількістю набраних очок. Лише за рахунок кращих показників в особистих зустрічах першість дісталась самобутній команді села Дуліби.

Захоплюючою видалось суперництво у перегонах бомбардирів. За тур до закінчення першості лідирував нападник дулібського «Сокола» В.Вишиваний, однак завдяки хет-трику його випередив основний конкурент - гравець команди «Зоря» (Бортники) В.Кадюк - відповідно 26 м’ячів проти 24. Слід також виділити і його колег по команді, що розташувались на наступних позиціях – бортниківчан А.Ратича та А.Борика, котрі провели по 15 м’ячів у ворота суперника.

Р.Піпа, голова федерації футболу Ходорівщин

Баскетбол

1-2 листопада у Сокалі проходила першість Львівської області з баскетболу серед дівчат 2002-2003рн. У змаганнях взяли участь шість команд зі Львова, Червонограда, Яворова, Сокаль-1, Сокаль-2 і Ходорова, які були розділені жеребкуванням на дві групи. Команда Ходорівської ДЮСШ, сформована з учнів Ходорівської ЗОШ 1-111ст. №1 і Грусятицької ЗОШ 1-111ст. №5, потрапила у дуже сильну підгрупу з командами Львів-1 та Сокаль-1. Слід зазначити, наші баскетболістки вперше виступали на змаганнях такого рівня і проявила себе з найкращої сторони, увійшовши у п’ятірку кращих.

1 листопада дівчата Ходорівської ДЮСШ у напруженій боротьбі поступилися команді Львів-1 з рахунком 30:22. Невдало зіграли ходорівчанки із командою Сокаль-1 (34:20). 2 листопада наші баскетболістки зустрілися у поєдинку за 5-6 місце з командою Сокаль-2 і перемогли з рахунком 31:25, посівши почесне п’яте місце.

За команду баскетболісток Ходорівської ДЮСШ на чемпіонаті області виступали: Ілона Лотоцька, Марія Минурка, Василина Кузик (Грусятичі), Лідія і Мар’яна Паздерські, Олеся Дрогомирецька, Христина Кужда, Оксана Шудлик, Марія Морохівська, Марія Триндяк, Марія Левицька.

До змагань команду готували тренери Б.М.Литвин, С.З.Пшик.

В.С.Коник, директор ДЮСШ

Карате

Вихованець Ходорівського Спортивного клубу “BUDO” (Шотокан карате) О.Строцький у складі молодіжної збірної України взяв участь у щорічному Міжнародному турнірі з карате "Puchar Gor Opwskich", який відбувся 11 листопада у місті Прудник (Республіка Польща).

Учасниками Міжнародного турніру були збірні Польщі, Угорщини, України, Чехії, Словаччини. До складу збірної України увійшли представники спортивних клубів Києва, Харкова, Одеси, Львова, Стрия, Ходорова. До речі, ходорівський клуб “BUDO” вже вдруге бере участь у цих змаганнях і є на хорошому рахунку у їх організаторів.

12-річний Олександр Строцький (вагова категорія -45кг), вигравши два бої, в останньому здобув бойову нічию - посів почесне четверте місце. Це великий успіх юного каратиста, який вперше взяв участь у змаганнях такого рівня.

О.Суварян