Народний
часопис «Ходорівщина»,
вип.04 (369)
від 25.02.2017р.
Вельмишановні
пані, дорогі посестри
Союзу
українок в Україні і світі,
вітаю зі 100-річним ювілеєм
Союзу українок!
Своє
літочислення Союз українок започаткував 21
лютого 1917 року від перших об’єднавчих зборів у Львові під головуванням п.
Євгенії Макарушкової, про що свідчать архівні документи, зокрема - протокол №1
зборів, учасницями яких були українські жінки Галичини.
Впродовж
сторічного шляху членкині організації були державотворцями, борцями за
Незалежність і Соборність України. Берегли, розвивали і популяризували духовні
і мистецькі скарби нашого народу, досліджували правдиві сторінки історії
рідного краю, вели неоціненну національно-патріотичну, просвітницьку роботу,
плекали рідну мову і почуття гордості, що народилися українцями, дбали про їх
освіту, збереження ідентичності, генетичний зв’язок між поколіннями – головні
чинники невмирущості нації.
Ваша
праця, дорогі посестри, освячена добром, любов’ю і пошаною за багаторічну жертовну
працю.
Дякуємо
за світлі творчі ідеї, які поєднувалися з чином. Багатогранна праця славних
наших попередниць і Ваша праця – це золоті сторінки літописної історії України,
які з Вашою допомогою будуть відтворені в Музеї історії українського жіночого
руху (Львів, квітень 2017 року).
Хай
ніколи не покидає Вас бажання будувати і творити, досліджувати і пізнавати
рідний край і світ. Добра Вам і щасливої долі, наші славні українки, здоров’я,
творчих ідей та чину.
Сьогодні,
коли в Україні неоголошена війна, мусимо усвідомити, що Україна починається із
кожного з нас. Наш обов’язок - будувати, об’єднувати й утверджувати Силу Духа
Нації, Свободу, Мир, Правду і Добро.
“Бережіть
своє рідне – заповідав Митрополит Іларіон – бережіть щоби не виродитися, щоб не
забути народу, з якого ти вийшов”.
Нехай
здійснити всі творчі задуми нам допоможе Бог, глибока шана один до одного та
любов до рідної землі – України.
З пошаною
Ростислава Федак,
член Проводу Союзу українок України,
Почесна членкиня СУУ
Львів-Київ, 21 лютого 2017 року
Історія нестерпного
болю
На початку
Революції Гідності у Києві, коли нікому і в голову не могло прийти, чим усе
обернеться, слова «Слава Україні! Героям Слава!» видавалися простим
вітанням. Вони звучали так часто, що
потрохи навіть починали «приїдатися», як і інші, постійно вживані вислови,
котрі кричала заведена юрба. Для частини населення ці гасла й вітання
асоціювалися із націоналізмом та чимось неприємно-ворожим. Вони не розуміли,
про яких героїв йдеться і якій нації слава? Інші на місці героїв бачили Тараса
Шевченка, Івана Франка, Степана Бандеру, Романа Шухевича та тих, хто першим
вийшов на Майдан – у кожного був свій варіант. Із розвитком подій у центрі
столиці з’являлися все нові і нові претенденти на те, щоб стати тими героями,
котрим, власне, «Слава!».
Минуло три роки
після кривавої розправи над мирними жителями, і вже, мабуть, ні в кого немає
сумнівів, хто такі Герої, котрим кричать «Слава! Слава! Слава!». Ці Герої
– Небесна Сотня. Вони у доленосний
момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя усіх у нашій країні.
З цими смертями «Слава Україні! Героям Слава!» перестало бути просто вітанням…
Описати, а тим
більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на
Україну, нині не під силу нікому. Гіркі події Майдану не могли залишити байдужими
і ходорівчан: 20 лютого відбувся вечір-реквієм, присвячений пам’яті Героїв
Небесної Сотні, 21 лютого – панахида на могилі Героя України ходорівчанина
Романа Точина.
Учні шкіл,
педагоги, працівники установ, громадських організацій та небайдужі жителі міста
зібрались 20 лютого у Палаці культури. Ведучі -
Ю.Маркова та С.Татомир, перегорнули трагічні сторінки історії Євромайдану,
згадали, як мирний протест завершився сотнею невинно вбитих українців. Це були
прості лікарі, вчителі, художники, студенти – справжні патріоти з великою
любов’ю до України у серці. Сумно й водночас гордо присутні виконали Гімн
України, хвилиною мовчання вшанували пам'ять Лицарів. Учні шкіл поклали
лампадки до меморіальних плит на Алеї Слави Героїв Небесної Сотні Львівщини.
Вихованці гуртків «Джерельце», «Естрадний спів» Центру творчості присвятили
поетичні та музичні твори Героям.
Активний учасник Євромайдану Роман Тітик висловив обурення байдужістю
влади до подвигу Героїв: «Невже вони забули ціну нашої демократії? Чи хоч хтось
вибачився перед рідними Героїв? Чи відчуває влада відповідальність, яка лягла
на їх плечі? Ми живемо у час, коли проста людина, яка пройшла пекло Донецького
аеропорту, Ілловайська, Дебальцевого, ніколи і ніде не кричатиме про себе: «Я - Герой»! Натомість ті,
хто перебували за сотню кілометрів від того жаху, розповідають, як хоробро
воювали! Хіба заради цього загинула Небесна Сотня?!». Виступали сльози в очах
оповідача, відчувалися моменти розчарування в його розповіді… Р.Тітик вкотре
наголосив, що за
нашу свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали
найкращі патріоти, більшість з яких молоді, сильні - ті, хто лише починав
жити...
Присутні мали
змогу переглянути документальний фільм «Острів небайдужих». Кінострічка об’єднала
унікальні історії Революції Гідності, спогади очевидців, а також інтерв’ю з
журналістами, які виконували свій професійний обов’язок серед пострілів та
вибухів шумових гранат. Після закінчення фільму зал оповила тиша… Більшість
свідомих ходорівчан задумались, що на місці Героїв Небесної Сотні міг бути їх
батько чи син, чоловік чи брат…
У фойє Палацу
культури були представлені малюнки вихованців художнього відділення дитячої
школи мистецтв (кер.Г.Романів) та добірка видань про Революцію Гідності, яку підготували
працівники Ходорівської міської бібліотеки.
21 лютого небо
плакало за Героями… Незважаючи на негоду, ходорівчани чисельно зібралися на
могилі Р.Точина, щоб віддати шану Героєві України та Лицарям Небесної Сотні.
Отець Мар’ян Черепанич, відправивши панахиду у супроводі хору церкви святих
рівноапостольних Володимира і Ольги, закликав людей молитися і не забувати
подвиг Героїв - з покоління в покоління доносити правду про тих, хто заради
свободи й незалежності віддали найцінніше – своє життя.
Голова об’єднаної
громади О.Коцовський наголосив, що міська влада належним чином вшанувала
пам'ять Лицарів Революції Гідності: у Ходорові є вулиці Героїв Євромайдану,
Героя України Романа Точина, Алея Слави Героїв Небесної Сотні Львівщини, школа
№3, на якій встановлена меморіальна дошка Героя Р.Точина, носить його ім’я.
О.Коцовський висловив надію, що народ знайде сили й волю, щоб завершити справу
Небесної Сотні, адже з небес вони бачать не ту країну, яку б хотіли для своїх
дітей та за яку віддали життя.
Голова ГО «Союз
Українок» І.Лозинська виступила з гаслом «Досить нас ділити!» та закликала
молодь зробити все для того, щоб більше ніхто й ніколи не посмів розривати
країну на частини. Ірина Михайлівна звернулась до мами Романа Точина – пані
Лесі віршованими рядками Івасюка та подякувала за те, що виростила і виховала
палкого патріота, справжнього Героя.
Лютий для України назавжди залишиться не просто
останнім місяцем зими, а сумним спогадом кривавих подій 2014 року, коли
буквально за декілька днів у вирій полетіла сотня невинно вбитих, закатованих Героїв.
Кожен з них був частинкою нашої великої української сім’ї - нашим другом,
братом чи побратимом, розбудовував та творив Україну.
Імена Героїв Небесної Сотні назавжди закарбуються у
нашій пам’яті - вони боролись за наше з вами майбутнє, вселяли у нас віру та
впевненість, несли єдність духу та думки українського народу, плекали любов до
вільної, мужньої неньки-України. Вони йшли до кінця, несучи в серцях любов до
своєї країни, були впевнені у її великому майбутньому. Вони – наша гордість та
слава. Жителі Ходорівської об’єднаної громади вшанували подвиг лицарів
Революції Гідності у назвах шкіл, вулиць, парків: село Жирова – парк імені Небесної
Сотні; село Молодинче – сквер імені Небесної Сотні; село Ятвяги – вулиця Героїв
Небесної Сотні; місто Ходорів – вулиці Героїв Євромайдану, Героя України Романа
Точина, Алея Слави Героїв Небесної Сотні Львівщини, Ходорівська 1-111 ступенів
ЗОШ №3 імені Героя України Романа Точина.
Я.Мочарська
Згадати все!
20-21 лютого у нашому місті
відбулися заходи, які мали б нагадати всім громадянам про важливість своєї
думки та те, що ця думка може принести у суспільство, і як вона змінює це
суспільство. Мова йде про дні пам’яті розстрілу Небесної Сотні та криваві події
18-21 лютого 2014 року на Майдані Незалежності у Києві. Саме у ці дні творилась
нова Україна, але якою ціною!
20 лютого у Палаці культури
відбувся вечір-реквієм за загиблими Героями. Вихованці Центру творчості в
інсценізаціях освіжили пам’ять присутніх про події тих днів. Надзвичайно
болючими були рядки віршів, які декламували учні, та відеоряд фотографій тих,
хто загинув за кращу долю для своїх дітей.
Окремі слова я б хотів сказати
про фільм «Острів небайдужих». Автори стрічки – не голівудські сценаристи, а
прості люди з народу: клерки, продавці, молоді лікарі, футбольні ультрас та
інші. З їх слів формується цілісна картина того, що відбувалось у ті криваві
дні та ночі. Саме ультрас та небайдужі захищали дівчат та літніх людей, яких
нещадно намагались побити «чесні міліціонери» та «тітушки». Під час перегляду,
мабуть, у кожного котились сльози та промайнула думка: ”Чому Україна повинна
терпіти такі муки?!“. Це доказ того, що саме влада віддала наказ стріляти по
«живих мішенях», які згодом стали Небесною Сотнею і тепер під Божою опікою
стоять на варті нашого спокою.
До глибини душі вразили зал
слова Романа
Тітика (товариша Романа Точина, який загинув 20 лютого 2014 року) про те, що
він та його побратими йшли на вірну смерть з простими палицями, а дехто навіть
їх і не мав. Як?! Як у 21 столітті влада може давати наказ стріляти у власний
народ?! На мою суб’єктивну думку – це ознака омертвіння душі, тотальної чорноти
думок й намірів. Цього дня усі ще раз переосмислили внесок цих простих людей у
наше нове, у дечому гірке життя.
21 лютого на міському кладовищі
відбулась Служба Божа біля могили Героя України Романа Точина. Зібралось багато
люду, аби вшанувати пам’ять ходорівчанина, який вніс свою лепту у Революцію,
але занадто дорого заплатив за це. Отець Мар’ян подякував родині за відважного
сина та чоловіка. Слова, які лунали на честь Романа, були настільки щирими, що
навіть небо розчулилось і заплакало дощем. Це віче показало, що ходорівчани
шанують і цінують внесок Романа Точина у наше майбутнє життя.
Три
роки Небесній Сотні. Три роки від моменту, як країну роздерли на частини. Три
роки від тоді, як мирний світ, до якого ми звикли, безповоротно змінився.
Змінився, за те, що ми хотіли порядку і справедливості. Пам'ятаємо всіх і
кожного!
Не
дамо москалю спаплюжити нашу історію! Борімось за Україну до кінця! Слава
Героям! Слава Небесній Сотні!
Б.Іваськевич
Міжнародна допомога Євросоюзу
Ходорівському ЦНАПу
Виступаючі - експерти проекту, розглянули ряд важливих питань.
Керівник проекту Р.Матвійчук ознайомив учасників з метою, завданнями та
заходами проекту. У режимі «Скайп» з учасниками семінару спілкувався заступник
голови правління Центру політико-правових реформ м.Києва В.Тимощук, який
розповів про альтернативні моделі офісів з надання послуг, вказав на необхідні
та очікувані зміни у державній політиці і законодавстві щодо адміністративних
послуг. Про актуальні практичні аспекти ведення документації на прикладі ЦНАП
міста Луцьк розповіла Лариса Карп’як, директор департаменту «Центр надання
адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради. Ігор Бригілевич,
заступник голови правління Центру досліджень місцевого самоврядування (м.
Львів), закликав обговорити складові Концепції розвитку ЦНАП/системи надання
адміністративних послуг, проаналізував роботу Ходорівського ЦНАПу, надав
рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення інформаційних і технологічних
карток, в тому числі, щодо адміністративних послуг у межах децентралізованих
повноважень.
Жваво
пройшло обговорення практичних аспектів застосування чинного законодавства у
сфері надання адмінпослуг для територіальної громади. Присутні залишились
задоволені роботою експертів проекту.
Т.Волошин,
начальник
ЦНАПу – адміністратор
Ходорівської
міської ради
15 лютого
воїни-інтернаціоналісти України відзначили на державному рівні День вшанування
учасників бойових дій на території інших держав, ініціатором якого виступила
Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).
Тривала афганська
війна жорстоко зачепила усіх її учасників, особливо сім’ї. Це незагоєна рана,
невідступний біль. У селі Бортники похований Богдан Євгенович Пастух
(06.09.1967-26.01.1989), який загинув на чужині, виконуючи інтернаціональний
обов’язок.
Пропонуємо читачам спомин
вчителя-пенсіонера Бортниківської школи Валентини Федорівни Пастух, який є
вшануванням пам’яті воїна Богдана.
Добрі
серця
1971
року, після закінчення Криворізького державного інституту, дуже боялась їхати
вчителювати на Західну Україну - не знала тих людей, переживала, як вони мене
зустрінуть. Із розповідей земляків чула, що до «східняків» вони ставляться, як
до чужинців. Але у Львівській області, в селі Бортники – у далекій, раніше
невідомій мені стороні, я знайшла своє щастя. Зустрілася з братом чоловіка –
Євгеном Михайловичем і його дружиною Михайлиною Антонівною та їхнім синочком
Богданчиком.
Михайлина
Антонівна стала для мене добрим і
мудрим порадником. Їй могла довірити свої думки. Вона навчала мене релігійних
звичаїв, колядок, щедрівок, старовинних пісень, читала рядки з Біблії. Коли вперше
переступила поріг церкви, то не могла стримати сліз. 27 років жила нехрещеною -
мама, будучи вчителькою, боялася мене охрестити, щоб не втратити роботу. Я
горнулась до Михайлини Антонівни і Євгена Михайловича: Вони розкрили переді мною
цілий світ, в якому була віра в Бога і любов до ближнього. Чоловік мій дуже любив свого племінника Богдана -
коли у нас народилося двоє близнюків, одного з них він назвав його іменем.
Минали
роки… Батьки тішилися Богданом, який був розумним і допитливим. Шкільне життя
його було насиченим і цікавим - для нього все було важливим. Вчився на «відмінно»,
виділявся вихованістю і скромністю. До цього часу в школі зберігаються журнали
з його оцінками, таблиці, макети, які він подарував навчальному закладу. Богдан
дуже любив техніку, складав моделі літаків, тож до Львівського технікуму
електроніки вступив не випадково.
Коли
Богдана Пастуха призвали до лав Радянської Армії, точилася війна в Афганістані.
Ми бачили по телевізору, дізнавалися з газет, як «чорні тюльпани» везли в
Україну цинкові гроби, а з ними - велике горе сім’ям загиблих. Не тільки історики та окремі державні
діячі, але і селяни розуміли, що ця війна агресивна, а не визвольна, осуджували
і проклинали її організаторів, які посилали на вірну загибель наших синів.
Радянська система з її органами державної безпеки жорстоко карала громадян, які
не визнавали їхньої політики. Молоді хлопці йшли до лав Радянської Армії без
ентузіазму. Вони не були переконані, що є захисниками Вітчизни. Йшли з надією,
що жах скоро закінчиться, і вони живими повернуться додому. Такі думки Богдан
висловлював у своїх листах.
Снайперська
куля знайшла Богдана 26 січня 1989 року, коли уже зібрався їхати додому (склав
особисті речі у чорний дипломат, серед яких був подарунок для найріднішої
людини – матусі – весела хустина з великими червоними квітами…)
Від
того страшного лютневого дня, коли українська земля прийняла тіло свого сина на
вічний упокій, минули роки. Не було такого дня, щоб батьки і рідні не згадували
з болем і печаллю у серці Богдана. Від невимовного горя передчасно посивів
батько. Сильна віра, любов до Бога допомогли цій сім’ї не втратити найкращих
людських якостей. Зараз вони виховують своїх внучат Оксану і Богданка (який
носить ім’я
свого стрийка) – дітей молодшого сина Зеновія.
Час
заліковує рани, та кожного року, коли наближається той трагічний для родини
день 1989 року, пригадується Стрийський полігон, на якому ми з чоловіком,
вдивляючись у небо, чекали «чорний тюльпан», що мав привезти тіло сина Євгена
Михайловича і Михайлини Антонівни. Таке не забувається ніколи. Живим вогнем
палає надія, що таке страхіття, яке випало на їхню долю та долю їхнього сина -
Богдана Пастуха, більше ніде і ніколи не повториться.
Валентина Пастух
Голос, що дає надію
12
лютого у Палаці культури міста Ходорова за підтримки Міжнародного благодійного
фонду «Надія є» (м. Долина, Івано-Франківська обл.) відбувся благодійний
концерт Лілії Юрків «Голос, що дає надію». При фонді діє реабілітаційний центр,
що налічує до сорока дітей. Однією з них є 22-річна Лілія Юрків, яка,
незважаючи на фізичні труднощі, продовжує працювати над собою, захоплюючи
оточуючих своїм неймовірним співом.
Лілія
Юрків - лауреат Всеукраїнських та міжнародних конкурсів вокального мистецтва.
Юна красуня родом із села Тяпче, що на Івано-Франківщині. Будучи майже від
народження прикутою до візка, стала успішною співачкою. Усміхнена, красива й
талановита, із блиском в очах – такою виходить на великі та малі сцени дівчина,
на долю якої випали страшні випробування. Внаслідок невдалого щеплення у вісім
місяців м’язи Лілі перестали
розвиватися. Хвороба прогресувала. У шість років дівчина перестала ходити.
Незважаючи на страшний діагноз, вона завжди весела, старається жити повноцінним
життям. Чарівна бойківчанка з українськими піснями виступає на конкурсах,
святах, весіллях, у сільських, міських та районних будинках культури, бо коли
співає, то забуває про біль, хворобу, візок: «Здається, що зі співом у простір
вилітає вся біда й пропадає, а зі мною залишається лише все добре та Бог».
Концерт
розпочався з привітань та благословення отця Мар’яна Черепанича, який закликав
усіх присутніх помолитися за дітей, на долю яких випали страждання. У програмі
благодійного заходу прозвучали як ліричні, так і веселі
пісенні композиції: «Я піду в далекі гори», «Водограй», «Червона Рута», «Я у
тебе одна», «Розпрягайте, хлопці, коні», «Та не спить, кохання, не дріма», «А я
тебе люблю до божевілля», «Україно, ти моя». Пісні у виконанні Лілі торкнулись
найтонших струн людської душі, запалили серця глядачів, які дарували шквал аплодисментів
чарівній співачці.
Акомпанував
Лілії Юрків гурт «Барви Прикарпаття», який подарував присутнім безліч веселих
та позитивних вокальних композицій. Танцювальні постановки зразкового
хореографічного ансамблю «Бойківчанка» (керівник Н.Лопух, хореограф О.Чура) -
«Аве-Марія», «Італійський стиль», «Подих життя», вразили глядачів майстерністю
виконання, точністю рухів та водночас ніжністю і чарівністю. На сцені також
виступили вокалісти А.Григорський та У.Дубас. Ведучі - Д.Аксьонова та П.Питлик,
впродовж концерту знайомили присутніх із виконавцями та доповнювали дійство
влучними поезіями:
Над цілим світом хай пісня лунає,
Бентежить душі і палкі серця…
Без пісні українця не буває,
Вона від роду з нами й до кінця…
У
народі є вислів: «Це людина від Бога» - те ж саме можна сказати про сестру
Соломію із монастиря сестер Пресвятої Родини міста Долина, яка здійснює
духовний провід дітей-інвалідів, допомагає їм розпізнати всі яскраві барви
життя. Монахиня подякувала присутнім за щиру гостинність, за підтримку Лілі,
пожертву, яку небайдужі люди склали для дітей з обмеженими можливостями,
закликала всіх цінувати своє життя таким, яким дав Господь: «Ліля не ходить…
Вона літає! Цей творчий вечір, скоріше Євангеліє, яке несе ця дитина, залишить
слід у наших серцях. Своєю жагою до життя, насолодою кожним днем, радісними
піснями вона вчить нас любити і цінувати кожен прожитий день».
Заступник
міського голови Ходорівської об’єднаної громади О.Мельник висловила щиру подяку
гостям, які подарували ходорівчанам не лише можливість насолодитися вокальними
та хореографічними композиціями, а й дали хороший життєвий урок - нагадали про справжню
цінність людського життя. Зі словами вдячності О.Мельник вручила всім учасникам
благодійного концерту на добру згадку пам’ятні подарунки та квіти. Не забула
Ольга Володимирівна привітати Лілю з днем народження, який дівчина святкувала
13 лютого. Присутні у залі заспівали талановитій співачці «Многа літ», у
відповідь Ліля виконала «Добра і радості бажаю». Незважаючи на морозну погоду,
присутніх ще довго зігрівала тепла святкова атмосфера.
Завдяки
жертовності небайдужих жителів Ходорівської громади вдалося зібрати чималу суму
– 17 тисяч 440 гривень (5 300 грн – безпосередньо на концерті, 12 140 грн –
завдяки активності учнів, педагогів ходорівських шкіл та жителів старостатів
Ходорівської ОТГ) для підтримки реабілітаційного центру «Енотера-Карпати», де
діти, зокрема хворі на ДЦП, можуть проходити реабілітацію іпотерапією та
водними процедурами. Безперечно, ці кошти – частинка доброї справи, прояв
щирого серця не одної людини. Правду кажуть: коли береш – наповнюєш руку, коли
даєш – наповнюєш серце. Як же приємно жити у громаді, де людей болить не лише
власна біда – а й чужа.
Я.Мочарська
21 лютого -
Міжнародний День рідної мови, день підтримки мовного та культурного
різноманіття та багатомовності.
Рівень розвитку
мови є джерелом духовного розвитку народу. Вчені твердять, що словник – це те,
що народ знає про світ, а граматика - те, як він про цей світ говорить. Знати,
берегти і примножувати рідну мову – обов'язок кожної людини. Народ, який не
усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не плекає її -
не може розраховувати на гідне місце у суцвітті народів. «Без мови рідної,
юначе, й народу нашого нема», - писав В.Сосюра.
Ну що б, здавалося, слова…
Усі
пам’ятаємо рядки Т.Г.Шевченка:
Ну що б, здавалося,
слова...
Слова та голос — більш
нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од
Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!
У
наш час рядки народного поета призабули. Українська мова засмічена суржиком, скалічена
її звукова система, правопис перекручений. На думку видатного українського
мовознавця Святослава Караванського - «…треба орієнтуватися на творчість народну
у неспотворених записах, на мову класиків, на лексикографічні джерела, видані
до погрому українства або у вільному світі».
Послухаймо, як говорять деякі
українці:
Спотворена форма Українською
з ким завгодно будь з ким
не так і складно зовсім просто
де завгодно будь-де
зіштовхнутися зіткнутися
доход прибуток
витоки джерела
лихоманить трясе, морозить
посягати зазіхати
Таке
калькування, слова-«покручі» зробили нашу мову в час радянського диктату
штучною і безбарвною, хоч її лексика багата синонімами, фразеологізмами, барвиста
художніми образами.
Порівняймо
деякі народні звороти з їхніми псевдо літературними відповідниками:
Народна
форма Псевдолітературна
здоров’я гіршає здоров’я
погіршується
вона ж моя дитина адже вона моя дитина
Оксані йшлося про шлюб Оксана була зацікавлена в шлюбі
щем у грудях щемливий
біль у грудях
птах-співунець співаючий птах
разючий ефект вражаючий ефект
щораз вищі ціни зростаючі ціни
Невластиве
українському мовленню надмірне вживання прийменника за. Наприклад: «За природою
вони різняться», треба просто сказати: «Природою вони різняться». Неправильно
звучить вираз «дзвоніть за телефоном», коли можна сказати «дзвоніть телефоном».
У деяких мовних зворотах вживаємо прийменник по, наприклад: по черзі
відпочиваємо, по очах пізнаємо, по змозі помагаємо, по складах читаємо.
С.Караванський подає у своїх мовознавчих дослідженнях словничок-рятівничок від
«закання» - список слів, «мовних динозаврів», як автор їх називає.
Не
секрет, що чинний «Український правопис» 1993 року треба перевидати, оскільки
ним користуються не тільки професіонали, а й вся громадськість. «Українські
правописи» 1994, 1998, 1999, 2000, 2002, 2003, 2005 рр. майже нічим не відрізняються
від чинного (1993).
Заслуговує
на увагу не лише філологів, а й усієї громадськості книжка доктора філологічних
наук Василя Винницького «Український правопис: неточності у трактуванні
мовознавчих понять» (Львів, 2012). Однією з неточностей є присвійний
прикметник, утворений від іменника чоловічого роду. У Правописі є стилістичні
невправності: «великою мірою» замість «значною мірою» та ін.
Надіємось,
що в недалекому майбутньому буде перевидано «Український правопис» з усіма
виправленнями. Ця книжка стане коштовним подарунком для нашого народу в царині
українського мовознавства.
Я.Дилин
Ювілейне
засідання клубу «Осіннє танго»
19 лютого учасники клубу «Осіннє танго»
відсвяткували п’яту річницю з часу створення. Ювілейне засідання, як і п’ять
років тому, благословив отець Микола Прунак. Молитва «Під твою милість»
прозвучала у неперевершеному виконанні заступника міського голови з
гуманітарних питань О.Мельник.
Ведуча святкового засідання - голова
Союзу українок Ходорова І.Лозинська наголосила, що ініціатором об’єднання людей
поважного віку була заслужений працівник культури України Юзефа Коцовська.
Юзефа Йосипівна розповіла, що ідея створення
клубу, який
об’єднав людей, що переступили поріг зрілості, мають чималий життєвий досвід і
прагнуть організувати своє дозвілля з метою відродження галицьких народних
місцевих традицій, у дружній бесіді за філіжанкою кави цікаво і весело
проводити час, зародилась наприкінці 2011 року.
Вперше "Осіннє танго" промовисто
заявило про себе у переддень Старого-Нового 2012 року, організувавши
загальноміські різдвяно-новорічні "Вечорниці" за участю народних колективів
- ансамблю танцю "Наддністрянка", вокального ансамблю
"Ромашка", гурту троїстих музик "Візерунки" та
неперевершеної господині - Ольги Мельник. Це дійство принесло багато насолоди і
приємних вражень усім учасникам вечорниць.
На організаційному засіданні клубу
обрали раду, яку очолила Л. Семигинівська, заступника – Ю.Коцовську, секретаря
– Я.Петрів, скарбника – Е.Сахарук. 26 лютого 2012 року, у неділю Прощення,
отець Микола Прунак благословив богоугодні наміри учасників клубу, який є
складовою частиною громадської організації "Моє місто". Після того,
як Л.Семигинівська виїхала за кордон, клуб очолила Ю.Коцовська. "Осіннє
танго" налічує 35 осіб, в основному - це поважні пані, є й чоловіки,
котрі, як справжні лицарі, в усьому підтримують своїх дружин.
Відзначення свят, зустрічі із цікавими
людьми, презентація творчості А.Пушкар, З.Костур, проведення галицьких балів,
великоднього дійства "Свячене яйце", участь у загальноміських
заходах, відвідини храмів, музеїв, екскурсії визначними місцями, які
організовував В.Олеськів, приготування страв за старовинними рецептами,
благодійний розпродаж власноруч приготованих «Ходорівських пляцків» для закупівлі
продуктів воїнам АТО – ось далеко не повний перелік справ учасників клубу
«Осіннє танго».
До ювілею талановитий фотомитець
В.Олеськів у серії світлин відтворив діяльність спільноти впродовж останніх
п’яти років.
І.Лозинська підібрала влучні віршовані
рядки з іскоркою гумору для характеристики найактивніших учасників.
Мелодії «Літа минають» та «Гуцулка
Ксеня» у виконанні подружжя Григорія й Олесі Вавричин подарували приємні
відчуття й хвилини смутку за прожитими роками. Запам’яталася присутнім прем’єра
пісні «Господня ласка» у виконанні автора музики П.Андрушківа та Х.Кісіль.
Лікар за фахом, поетеса за покликанням
душі Д.Костур запропонувала розширити коло небайдужих людей, залучаючи до
товариства тих, хто прагне жити, творити,
приносити користь, запрошувати молодих людей, щоб ділитися з ними досвідом, і
прочитала кілька своїх поезій.
Завідувач відділу культури, туризму та
охорони культурної спадщини Ходорівської ОТГ Х.Кісіль запевнила, що надихається
енергією людей із чималим життєвим досвідом, які є прикладом для молодого
покоління, як треба жити й творити, не зважаючи на вік. Присутні із захопленням
слухали пісні талановитої бандуристки.
Секретар Ходорівської міської ради
М.Гавінська висловила своє захоплення діяльністю клубу, його влучною назвою. Її
чоловік, О.Гавінський, який завітав у гості до ювілярів разом із аматорами
художньої самодіяльності із села Грусятичі,
запропонував залучати до участі у спільноті людей поважного віку жителів
сільських територій Ходорівської громади. Пісні у виконанні грусятицьких
артистів полонили ходорівських слухачів.
За
чашкою кави звучали пісні, цікаві історії,
спогади, побажання іменинникам – П.Андрушкову, Г.Піндрі, Н.Олеськів, Г.Кадюк.
Усі
присутні були надзвичайно задоволені приємно
проведеним дозвіллям.
М.Краївська
Поради психолога
Чи
можливо змінити людину
У кожного з нас наступає у житті
момент, коли все набридає і хочеться змін. Особливо це характерно для жінок.
Майже кожна впевнена в тому, що вона може змінити свого коханого чоловіка. Змінити людину надто складно і практично
неможливо, якщо вона сама того не хоче.
Для того, щоб людина почала
мінятись, необхідний поштовх. У житті має статись така подія, яка допоможе
усвідомити, що щось пішло не так: «Дальше так не можна, необхідно щось міняти».
Повинна відбутись переоцінка цінностей - людина повинна по-іншому поглянути на
своє життя, по-іншому оцінити свої вчинки.
Можна виділити декілька пунктів,
які потрібно знати, якщо ви все-таки вирішили когось змінити:
Людину можуть змінити зовнішні обставини
– народження дитини, смерть друга, зліт у кар’єрі. У цей період людина
по-іншому дивиться на свої вчинки, поведінку, і життя загалом.
Змінити людину не можна – можна змінити
її звички, розпорядок дня, інтереси, що суттєво вплине на
її поведінку.
Найголовніше – людина може змінитись,
якщо сама цього захоче. Якщо людина сама розуміє, що справа в ній, її вчинках і
поведінці, тоді буде правильно всіляко підтримувати і допомагати їй.
Радійте життю і не шукайте недоліків один в
одному, а якщо все-таки знайшли, то почніть спочатку змінювати себе.
В.Наконечна
Флешмоб до дня народження Тараса Шевченка
Стартував міжнародний флешмоб "Global
Shevchenko"- до 203 річниці від дня народження Тараса Шевченка. Головна
мета акції – вшанувати пам’ять великого Кобзаря, показавши пам’ятники,
встановлені у всьому світі та Україні, що свідчить про його визнання та любов
українського народу.
З 10 лютого до 8 березня необхідно зробити
фото або селфі біля пам’ятника Тарасу Шевченку та опублікувати на офіційній
сторінці флешмобу у Facebook – https://www.facebook.com/events/228139920989530,
а також на своїх сторінках в соціальних мережах, обов’язково поставити хеш-тег
#GlobalShevchenko та вказати країну та місто, де зроблено фото.
Організатори закликали українців усього світу
9 березня о 16:00 (за київським часом) прийти до пам’ятників Тарасові
Шевченкові та одночасно зачитати вірш "В казематі" («Мені однаково,
чи буду…»)
З ЛЮБОВ’Ю У СЕРЦІ
Симпатична,
енергійна, ініціативна, з організаторськими здібностями, великою
відповідальністю, добрим і чуйним серцем – такою є директор Народного дому села
Рудківці Любов Іванівна Сомик. Із призначенням її на посаду керівника Народний
дім змінився до невпізнання. Як свідчать архівні документи,
культурно-просвітницький заклад має понад столітню історію. Восени 1909 року
громада села Руда (стара назва села Рудківці) збудували для читальні власний
дім. Вартість його становила 12 тисяч крон. Пан Ян Король Язвінський з
Підністрян подарував для будівництва 20 тисяч цеглин. Згодом читальню було
перейменовано у Народний дім.
Любов
Іванівна була ініціатором проведення капітального ремонту приміщення Народного
дому. Неодноразово їй доводилось звертатись за допомогою до влади району,
депутатів, спонсорів, меценатів. Разом з ініціативною групою села розробила
мікропроект «Реконструкція Народного дому села Рудківці Жидачівського району»,
який став переможцем в обласному конкурсі мікропроектів - з обласного бюджету
виділили 100 тисяч гривень на капітальний ремонт цього закладу. За ці кошти
перекрили дах металочерепицею, зробили ремонт залу, сцени, замінили п’ять вікон
на металопластикові, відремонтували фасад, закупили «одяг» сцени.
Стараннями
Любові Іванівни оформили кімнату національного відродження. Окрім виставок вишивок,
знарядь праці, створили тематичні куточки «Без верби і калини нема України»,
«Слово Великого Кобзаря», «Гетьмани України», «Ні, я хочу крізь сльози
сміятись…», «Вони пішли з життя, щоб жити вічно», «Небесна Сотня Львівщини»,
«Наші досягнення», «Бог і Україна».
При
Народному домі працюють гуртки художньої самодіяльності, які є активними
учасниками усіх просвітницьких заходів - проводи коляди, відзначення
Шевченківських днів, проведення Великодніх гаївок, Дня Героїв, Дня Незалежності
України та інших свят державного та християнського календаря.
Багаточисельні
грамоти, дипломи свідчать про особливі успіхи у культурно-освітній і художньо-масовій
роботі. Народний дім села Рудківці у листопаді 2016 році був нагороджений
грамотою Львівського державного обласного центру народної творчості і
культурно-освітньої роботи за активну участь в обласному огляді-конкурсі Народних
домів Львівщини як складової частини Всеукраїнського огляду-конкурсу клубних
закладів у сільській місцевості.
Ініціативність,
наполегливість, відповідальність, любов до улюбленої роботи – риси, які притаманні
директору Народного дому села Рудківці Любові Сомик, є прикладом для
працівників культури.
Як
кажуть у народі «Під лежачий камінь вода не тече», а «Хто стукає, тому
відчинять».
Л.
М.Антончик,
провідний
методист обласного Центру народної творчості
У світі спорту
Нагородження
переможців
29
січня у Палаці культури міста Ходорова відбулася урочиста церемонія
нагородження переможців першості Ходорівщини з футболу 2016 року.
Голова
федерації Роман Піпа коротко підвів підсумки першості 2016 року,
охарактеризував досягнення команд-лауреатів, вручив командам-переможцям красиві
кубки, а їх гравцям - медалі відповідного ґатунку. П’єдестал пошани зайняли
команди: у першій лізі чемпіон - ФК «Вовчатичі», срібний призер - «Зоря»
(Бортники), бронзовий призер - «Козак» (Загірочко), у другій лізі, відповідно -
«Юність» (Юшківці), «Рода» (Рудківці), «Колос» (Ліщин). Пам’ятними призами
нагороджено кращих гравців. Перша ліга: воротар - Михайло Гнатів (Бортники),
захисник - Тарас Печений (Загірочко), півзахисник - Ігор Паньків, нападаючий -
Степан Пшик (25 голів), (обидва з Вовчатич), друга ліга: воротар - Мар’ян Горін
(Рудківці), захисник - Руслан Назаров (Садки), півзахисник - Андрій Сокальчук
(Юшківці), нападаючий - Роман Саламін (теж 25 голів) (Ліщин).
Від
імені команди «Колос» (Ліщин) грамоти вручили ветеранам коллективу - Андрію
Ошусту і Василю Максимовичу. За вагому інформаційну підтримку в організації і
проведенні футбольних змагань на Ходорівщині грамотою-подякою відзначили
В.Ониськіва (с.Піддністряни).
Церемонія
вручення нагород стала ще більш урочистою і святковою завдяки чудовому
виконанню українських пісень ходорівчанами Оленою Матулкою та Володимиром
Мотруком.
І.Маркевич
Кубок «Золота осінь - 2016» або
осінній кубок, що тривав два зимові
місяці
Кубок
«Золота осінь – 2016» стартував 30 жовтня. До участі у змаганні заявилося 19
команд, розподілених на 5 груп. Групові змагання відбулися на стадіонах сіл
Бортники, Жирова, Бориничі, Нові Стрілища. Через несприятливі погодні умови
футбольні поєдинки 13 і 20 листопада не проводилися. Перший груповий етап кубка
«Золота осінь - 2016» завершився 27 листопада.
Група
«А» (стадіон села Бортники) за складом учасників виявилася найсильнішою:
срібний і бронзовий призери цьогорічного чемпіонату Ходорівщини - Бортники і
Загірочко, володар торішнього осіннього кубка - Добрівляни. Господарі -
футболісти Бортник, перемогли у всіх зустрічах і фінішували першими (9 очок).
На другому місці Добрівляни (6 очок). Команда Загірочка на третьому місці (3
очки), на четвертому - Сугрів (жодного очка).
Група
«Б» (стадіон села Жирова) виявилася найрівнішою. Футболісти Кам’яного, як і
Бортник, у всіх зустрічах перемогли (9 очок). На другому місці Рудківці, які за
кращою загальною різницею м’ячів (6:5) випередили Жирову/Піддністряни (5:6) - в
обох по 4 очки. На останньому місці Городище (жодного очка).
У
перших двох турах групи «В» (стадіон села Боринич) команди першої ліги Бориничі
та Вовчатичі прогнозовано виявились сильнішими від колективів другої ліги Лучан
і Юшківців. У завершальному турі господарі – Бориничі, несподівано перемогли
чемпіона Вовчатичі (4:2) і стали першими (9 очок). На другому місці Вовчатичі
(6), на третьому - Лучани (3 очки), на останньому - Юшківці (жодного очка).
Найкраще
з-поміж 19 команд-учасниць виступили переможці групи «Г» (стадіон смт. Нові
Стрілища) - футболісти Дуліб (9 очок). На другому місці - господарі Нові
Стрілища (4 очки), які за кращою загальною різницею м’ячів (10:8) випередили
колектив Грусятич (8:7) – теж 4 очки. На останньому місці Квітневе (жодного
очка).
ФК
«Ходорів» виступав у групі «Д», де змагалися три колективи. На відміну від
інших, матчі у цій групі проводилися за системою роз’їздів. Футболісти Ходорова
перемогли у Городищенському (4:3), Старих Стрілищах (5:2) і фінішували першими
(6 очок). Команда Старих Стрілищ у заключному поєдинку перемогла Городищенське
(3:2) і стала другою (3 очки), Городищенське - третє (жодного очка).
Згідно
з регламентом кубка, у наступну стадію змагання виходили по три перші колективи
кожної із груп, а також кращі із команд, що посіли четверті місця. 4 та 11
грудня проводити футбольні поєдинки було неможливо через негоду. Матчі 1/8
фіналу відбулися 18 грудня на стадіонах сіл Жирова, Піддністрян, Нових Стрілищ.
Футболісти Кам’яного неочікувано легко перемогли команду Лучан (6:2), у Нових
Стрілищах господарі сенсаційно поступилися (1:2) колективу Рудківців. В інших
поєдинках точилася вперта боротьба: Добрівляни-Городищенське (4:2),
Дуліби-Загірочко (2:0), Ходорів-Піддністряни (2:0), Бориничі-Грусятичі (2:1).
Команди Вовчатич і Юшківців на ігри не з’явилася – у наступне коло вийшли
відповідно Старі Стрілища і Бортники.
25
грудня на футбольних полях стадіону «Будівельник» міста Ходорова і смт.Нові
Стрілища пройшли чвертьфінальні поєдинки. У трьох із чотирьох зустрічей
переможець забив 4 голи: Ходорів-Рудківці, Дуліби-Кам’яне (по 4:1),
Добрівляни-Старі Стрілища (4:2). Найвпертішою виявилась зустріч
Бортники-Бориничі (2:1).
Обидві
півфінальні зустрічі і фінальний поєдинок відбулися на стадіоні «Будівельник»
після Різдвяних свят, за що щире спасибі палким любителям футболу Михайлу
Мечникову і Михайлу Яворському, які організували роботи з очищення футбольного
поля від снігу.
Півфінальні
матчі відбулися 22 січня. У першому з них завдяки вміло реалізованому на 55 хв.
Григорієм Яворським пенальті команда Добрівлян перемогла господарів - команду
Ходорова (1:0). У другому півфіналі основний час поєдинку Дуліби-Бортники
завершився внічию (1:1), пенальті краще реалізували футболісти Дуліб (4:1).
Фінальний
поєдинок між командами «Сокіл» (Дуліби) – «Луг» (Добрівляни) відбувся 29 січня.
У першому таймі – рівна запекла боротьба з невеликою кількістю гольових
моментів. У перші 15 хвилин другої половини гри ініціативою заволоділи
футболісти Дуліб, але без успіху. Кращий бомбардир першості області (родом із
села Добрівлян) Андрій Кухарський на 77 хвилині м’яко навісив м’яч Руслану
Ратичу, а за 10 хвилин і сам реалізував гол «Соколу» (2:0). Команда «Луг»
(Добрівляни) другий раз поспіль завоювала осінній кубок Ходорівщини з футболу,
з чим її вітаємо!
І.Маркевич
Дитина
народилася
Зареєстровані
новонароджені жителі Ходорівської громади:
22.12.
– Ляшенко Павло Володимирович (Бринці Церковні)
23.12.
– Савчак Роман Іванович (Вовчатичі)
26.12.
– Ониськів Анастасія Володимирівна (Піддністряни)
27.12.
– Сохан Олександр Романович (Ходорів)
28.12.
– Неїжмак Вікторія Михайлівна (Ходорів)
31.12.
– Рябуха Анастасія Олексіївна (Молодинче)
01.01.
– Турянська Юстина Володимирівна (Ходорів)
04.01.
– Горін Аліна Григорівна (Кам’яне)
04.01.
– Горін Ангеліна Григорівна (Кам’яне)
07.01.
– Джичко Дем’ян Олегович (Ходорів)
07.01.
– Смик Анна-Марія Володимирівна (Ходорів)
09.01.
– Ганущак Давид Миронович (Ходорів)
09.01.
– Серкез Степан Назарович (Вибранівка)
11.01.
– Заставний Василь Андрійович (Борусів)
12.01.
– Гнатів Юрій Тарасович (Ходорів)
12.01.
– Тиха Ангеліна Василівна (Отиневичі)
17.01.
– Легач Іван Тарасович (Загірочко)
20.01.
– Васьович Ангеліна Володимирівна (Дуліби)
24.01.
– Козак Матвій Васильович (Садки)
24.01.
– Гупало Яна Романівна (Рудківці)
Щиро
вітаємо батьків новонароджених немовлят.
Відійшли у
вічність:
Пішли
з життя жителі Ходорівської ОТГ:
01.01.
– Кадюк С.М., 1951рн. (Вовчатичі)
01.01.
– Мигович М.С., 1923рн. (Отиневичі)
02.01.
– Лебідь С.Й., 1926рн. (Загірочко)
02.01.
– Шот О.П., 1930рн. (Молодинче)
03.01.
– Саландяк М.І., 1932рн. (Жирова)
05.01.
– Боднар Я.Р., 1968рн. (Бортники)
05.01.
– Пелега С.М., 1934рн. (Лучани)
06.01.
– Карпінський З.В., 1941рн. (Загірочко)
06.01.
– Хомусяк М.-Д.І., 1935рн. (Молодинче)
07.01.
– Кудлик І.Й., 1922рн. (Ходорів)
07.01.
– Хомусяк Я.В., 1959рн. (Букавина)
08.01.
– Михайлюк С.М., 1940рн. (Ходоорів)
08.01.
– Зровка П.Й., 1942рн. (Ходорів)
09.01.
– Ващишин С.М., 1953рн. (Жирова)
09.01.
– Сенів П.М., 1923рн. (Вербиця)
10.01.
– Заклінський С.А., 1944рн. (Бортники)
10.01.
– Смик М.Є., 1964рн. (Ходорів)
10.01.
– Архан М.О., 1949рн. (Ходорів)
10.01.
– Мінурка І.О., 1960рн. (Ходорів)
11.01.
– Наконечна М.Г., 1937рн. (Чижичі)
11.01.
– Пундор Є.В., 1948рн. (Рудківці)
11.01.
– Петрусь А.Д., 1948рн. (Вибранівка)
12.01.
– Козак І.І., 1927рн. (Заліски)
13.01.
– Януш Р.С., 1925рн. (Бортники)
14.01.
– Давида К.М., 1928рн. (Бринці Церковні)
14.01.
– Ярема Є.А., 1942рн. (Ходорів)
15.01.
– Кузів І.-Р.О., 1928рн. (Ходорів)
16.01.
– Бабій В.В., 1952рн. (Жирова)
16.01.
– Сохан С.М., 1931рн. (Загірочко)
16.01.
– Ошуст С.В., 1948рн. (Городищенське)
17.01.
– Раб М.Ф., 1936рн. (Чорний Острів)
18.01.
– Зобків Р.Т., 1940рн. (Ходорів)
18.01.
– Кацьора В.Б., 1950рн. (Ходорів)
18.01.
– Кузьмик М.С.,1940рн. (Жирова)
20.01.
– Башта Я.С., 1957рн. (Жирова)
20.01.
– Коваль М.М., 1938рн. (Жирова)
20.01.
– Лопатчук А.М., 1935рн. (Дроховичі)
22.01.
– Гуменний Я.М., 1938рн. (Сугрів)
22.01.
– Кіндзер Л.Б., 1969рн. (Ходорів)
23.01.
- Коткевич С.І., 1940рн. (Бортники)
25.01.
– Краївська М.С., 1940рн. (Черемхів)
26.01.
– Підгайний І.В., 1937рн. (Дуліби)
26.01.
– Болотний Р.Р., 1954рн. (Ходорів)
27.01.
– Керда К.А., 1928рн. (Грусятичі)
27.01.
– Сорока Я.П., 1939рн. (Ходорів)
28.01.
– Походжай С.Ф., 1926рн. (Ходорів)
29.01.
– Пашко С.А., 1941рн. (Кам’яне)
30.01.
– Бенець М.Д., 194рн. (Молодинче)
Щиро
співчуваємо сім’ям померлих.
Немає коментарів:
Дописати коментар